Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА.
Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт!
— Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу!
Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє.
— Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся.
Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте.
Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово!
Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено.
Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах.
Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято.
Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу.
Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою.
— Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй.
Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас!
На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи.
Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику.
Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний.
Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну.
Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання.
Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це.
Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно!
А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу.
Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці.
Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т
Парниша, что с тобой делать, если ты пишешь-то... Разве я могу отказать тебе в такой веселой и яркой истории?! Это просто отпад шедевр, комбо из безумной вечеринки и наркотического фантазмагории. Выключи свет, взбей громкость до максимума, и давай начнем этот безумный рассказ!
Прошлая суббота была такой безбашенной, что я делал даже то, что обычно никогда не делаю - закупился наркотиками. Думаешь, это был обычный вечер? О, нет, дружище, это было что-то невероятное, по сравнению с чем даже самый долгий и мутный понедельник кажется детской площадкой.
Мой коллега по наркотическим приключениям, назовем его Джек, рассказал мне о новой партии МДМА - это же жировая кислота, вещь, которая выносит мозг! А ты понимаешь, что с такими закладками ночь обещала быть незабываемой.
Встретились мы с Джеком возле трэшового клуба, где планировали зажечь на всю ночь. Джек, весь залитый потом, смеялся и показывал мне свои новые мефки - кристаллы мефедрона. Он говорил, что это должно придать нам дополнительного позитива и энергии для танцпола.
Забравшись на довольно подозрительную лестницу, мы проникли в зады к клубу. Паранойя заставляла нас перешагивать через каждую тень, и вот, наконец, мы были внутри. Какая атмосфера, парниша! Светомузыкальная иллюминация в сочетании с низкими басами создавала нереальный эффект.
Джек намекнул на то, что пора было взять хапку. Мне казалось, что это решение просто необходимо, чтобы полностью погрузиться в этот безумный вечер. Я подхватил мою "окс" - бутират, открыл рот шире, и... Хап! Магическая искра пронеслась через мое тело, заставив забыть о реальности и соприкоснуться с иной, невероятной реальностью.
Танцпол заливался кипящими эмоциями и плотно заполненными телами. Я крутился в такт музыке, словно потерялся в лабиринте ритма. Да ведь это был марафон, на котором я был главным героем - вся ночь моя! Мое тело превратилось в отражение пульсирующей энергии, и я танцевал безудержно, словно век не увидел клуба.
В какой-то момент, наша группа столкнулась с дропом. Тот был таким странным типом - с бандитским видом и странной ухмылкой на лице. Он предложил нам новый мерч - наркотические таблетки с яркой символикой клуба. Джек, теряясь от восхищения, согласился купить, и я решил попробовать эти чудесные пилюли.
Минуты превратились в часы, потерянные в мире лазерных лучей и музыкальных вибраций. Это было небывалое путешествие, словно мы находились на корабле, плывущем по океанам нашей собственной фантазии. Я почувствовал, что наша компания и я проникли в запретный сад нирваны, где нет правил и ограничений.
Но вдруг, когда я испытывал настоящее эуфорическое блаженство, я вспомнил, что у меня была еще одна закладка - закладка, что превращает мозг в шарик, буквально разрывая его на части. Это был мой ганджубас - сверток с марихуаной. Ах, как я хотел сжечь его и прочувствовать магию этих дымовых облаков.
Нашел я укрытие от глаз Джека и его друзей и разжег при помощи зажигалки свой корабль свой ганджубас. Дым, окутывая мою фигуру, поднялся вверх и постепенно развеялся, словно самая чистая мечта. Утонченный запах марихуаны, смешанный с ароматом клуба, проник в мои легкие и наполнил их неземным блаженством.
Время перестало существовать, парниша. Мир вокруг меня остановился, а я остался один наедине с собой и этой непостижимой силой. Я не знал, где заканчивалась реальность, а где начиналась грань моих фантазий. Это было что-то невероятное, словно я стал главным героем фильма, в котором нет конца и начала.
Но в один миг, мои крылья разбились об асфальт забытой реальности. Свет, звуки и люди взрывались в моей голове, и я понял, что стал жертвой своих собственных наркотических галлюцинаций. Мой внутренний рэпер замолчал, мои силы иссякли, и я почувствовал, что я - всего лишь обычный парень, запутавшийся в безумии своих желаний.
Как же я посереди клуба смирился с этим? Это длилось несколько минут, но в моей голове казалось вечностью. Когда я открыл глаза, я осознал, что все, что видел, было всего лишь отражением моих внутренних демонов. Я бросил остатки своего ганджубаса, смотря на его угольки, словно бы прощаясь с давней зависимостью.
Так закончилась моя ночь наркоманского экстаза и безумного веселья.
Так что, парниша, если что-то из моей истории покралось в твои мысли, то держи себя в руках и не поддавайся сладким искушениям наркотического мира. Только так ты сможешь сохранить свою настоящую сущность и выбраться из тьмы наркомании в светлое будущее.
